Я думав, що перемога — це випадкова випадь. Але згодом я зрозумів: кожен крок — тихий ритуал, не гра. Зростаючи з материнськими віршами та алгоритмами батька, я знайшов мир не в результаті, а в ритмі гри. Це не про шанси — це про слухання: до себе, до тиші між руками, до джазу, що грає, коли ти зупиняєшся.